Блог Доброго

Про армійскі казанки

Днями відпрацював як інструктор по виживанню в одній з бригад. Через мою точку «розвідка» пройшли пару сотень бійців. Я показував різні лісові штуки, а також свій комплект бойового спорядження. Максимально сучасний і актуальний для цієї війни. Ну в рамках моїх фінансових можливостей зібраний. Але і по тому майну, що видає солдату держава я мав зробити частину лекції. Так от. Виявилось, що ніхто з військових не знає відповіді на просте запитання. Чому котєлок арміії СРСР має таку форму. Квасолеподібну. Була версія, що то для того, щоб врахувати вигин тіла, але ніхто на поясі той котєлок не носить ніколи. І пудсумка для цього солдату ніколи не видавалось. Буда версія, що для правильного положення в рюкзаку, але теж мимо, бо рюкзаком солдата був сидор 19-го сторічча, він же вещьмешок, або РД-шка у десантури, але там і котєлок інший видавався. А потім я попитав уже різних спеців, офіцерів і бувалих воїнів і всі не в курсу. А відповідь дуже проста і добре характеризує рівень інженерної думки совдеповських генералів.
Котєлок армії СРСР був бездарно скопійований з котєлка Вермахта. Чому бездарно? Тому що совок не врахував всю задумку цього надважливого приладу. Цей котєлок взагалі японці розробили і німці в них його запозичили. Совки ж взяли 2 з 3 предметів (викинули миску, бо дорого і навіщо солдату перше, друге і компот). І ці предмети зпохабили, не змінюючу складну в виробництві форму квасолі. Далі прибрали антабку на котєлку, яка дозволяла кришку-пательню з*єднати з котєлком і нести одному бійцю одразу 4 або навіть 8 порцій з роздачі в двох руках. Антабки на відкидному руві*ї залишили, хоча ремня до котєлка ніколи не видавали. А форма квасолі німцями була прийнята тому, що вони на озброєнні мали круглу вертикальну бліндажну пічку, яку називали «Берта». І на цій печі було 5 крючків для дужок котєлків, щоб відразу ціле відділення могло розігріти їжу одночасно. Ще шостий котєлок втоплювався в вікно топки і можливо було зробити кип*яток на каву чи чай. В совку пічки під намети УСБ 56 вже були без крючків і без характерник вирізів вікон. Тобто зв*язок посуду і розігрівача знищили при копіюванні гарної ідеї. При чому для готування їжі ці котєлки категорично не пристосовані. Бо алюміній плавиться при 600 градусах, а дрова видають 600-1020 градусів цельсія. Тому дужки у мілітарі-туристів бувають розплавляються і остання їжа і вода ідуть в жертву богу вогню. Цей котєлок призначений тільки для роздачі з польової кухні. І навіть для цього його форма квасолею є ідіотською. Бо хто коли небуть розливав черпаком кашу чи суп великому натовпу голодних чоловіків, знає як складно швидко туди налити їжу і не обпекти руки людині гарячим. Тут, до речі, вже згаданий котєлок ВДВ СРСР я згадую незлим тихим словом, бо то взагалі мрак. Вузький і заокруглений посуд проти великого черпала.
Але я таки показав солдатам як з котєлка і шаріка підшипника зробити дистиляційний апарат і гнати самогон на природі
. Тобто лекція вже була корисною.