Блог Доброго

Поради про харчування в поході

Поки з голови не розмерзлися нещодавні спогади, напишу вам про харчування в поході при низьких температурах. Воно має кілька ньюансів.
Зразу скажу, що не можна говорити про продукти харчування в відриві від засобів приготування їжі. Це значить, що якщо ви обрали для себе якийсь вид продуктів, то маєте підігнати своє кухонне спорядження до цієї специфічної їжі.
Сублімати чи висушені готові страви.
Це різні речі, хоча вживаються однаково – заливаються окропом прямо в упаковку, розмішуються, тримаються в теплі 3-7 хвилин і їдяться прямо з пакету ложкою.
Тобто Ваш комплект «Кухня» буде складатись з газового пальника з балоном, легким кухлем для приготування окропу, довгою ложкою. Як варіант інтегрована система типу Джетбойл. Варити каші, супи, топити на ній сніг годинами у вас не вийде. Але окріп вона робить дуже швидко і економно. Ще невелике горнятко з пластику для чаю/кави і комплект зібрано. А далі тільки проста арифметика - кількість пакетів рівна кількості прийому їжі. В спланованих туристичних походах це крутий спосіб не тягти лишнього, а точно розрахувати кількість сніданків, вечерь та обідів. Трохи кишенькового харчування у вигляді родзинок, горіхів, кураги. Пару плиток шоколаду до чаю і комплект готовий. Але на морозі я радив би добавити в цей комплект теплоізольовану сумку для пакетів, щоб при залитті окропом страва не вистигала якнайдовше і встигла перетворитись на придатну до вживання.
Ще враховуйте, що безпроблемно газ горить до мінус 10 градусів по Цельсію на висоті до двох кілометрів над рівнем моря. Вище в гори чи нижче температура і будуть складнощі. Туристи мудрять з мідними пластинками, носять газ у внутрішніх кишенях, але може бути ситуація повної відмови пальника.
Також треба враховувати, що на цьому харчуванні можливо перебувати до тижня. Далі шлунок зірве стоп-кран вашої перистальтіки і почнуться дискомфортні відчуття. Мій друг в в 24 денному велопоході по Ісландії протримався 8 днів на субліматах, але потім пішов в крамницю по нормальні харчі при тому, що найдешевша хлібина на 400 г в цій країні коштує 3 евро. А сублімати були закуплені в Польші і дуже якісні і різноманітні. Він їх так і провозив решту днів в сумці.
До речі, про шоколад. Дурня з свинособачих військових форумів про харчування тижнями снікерсами в чеченських війнах не відповідає дійсності. Вже на 3 день вас скрутить пополам і буде дуже погано, скільки б кип*ятку ви не пили з шоколадом. І не їжте цей продукт на пустий шлунок. Це десерт, а не основна їжа. І ще один момент – шоколад швидко приїдається. От сушеними бананами та козінаками в бойових відрядженнях ми насолоджувались до повного їх знищення без проблем.
Ну і при користуванні субліматами треба по іншому рахувати кількість питної води, що ви несете на собі. Тобто десь в засушливих регіонах ви не виграєте по вазі, бо до кожної пакету треба тягнути 200-300 питної води. Але в походах Карпатами на 2-3 дні дуже вдале рішення.
Сучасні армійські м*які консерви.
Особисто дуже раджу цей вид похідного харчування в нетривалих походах, чи авто/вело/каяко подорожах. Коли не треба це все тягти на спині.
Виглядає як поліетиленовий пакет з готовою стравою всередині. Той бренд, який я особисто полюбив виробляє 37 страв. Супи в макетах по 500 г, картопля з м*ясом та аналогічні гарнірно/м*ясні варіанти по 350 г, чистий тушняк по 200 і по 500 г. При чому тушняк є курятина, свинина і телятина. Ну і веганьскі страви, куди ж без них. Кожен пакет може комплектуватись хімічним елементом (така подушечка з негашеним вапном всередині) і великим багаторазовим (5 разів) пакетом для розігріву.
І Вам взагалі не потрібні пальники, посуд, ложки, паливо. Вам тільки треба знайти десь 200 грамів будь-якої води хоч з калюжі, залити її в великий пакет, кинути туди нерозпаковану страву (можливо зразу 2 страви на один пакет, якщо це не супи, бо ті не влізуть) і закинути хімічний елемент. Через пару хвилин почнеться бурхлива реакція з виділенням газів та температури. Пакет краще покласти трохи набік, а не тримати в руках. Хоча це і зігріває. Але перепад температури надто різкий. Ще рекомендація – пом*яти пакет з їжою прямо під час розігріву, тоді страва прогріється вся. Лайвхак на морозі – закинути дві страви і один хім.елемент в воду в пакеті, а коли реакція закінчиться, докинути другий хім.елемент і загальний нагрів вийде біля 10-12 хвилин і у вас будуть дійсно гарячі страви. Воду не виливаємо. Пити її не можна, але помити руки чи посуд чи прилади дуже вдала ідея. До речі, про прилади. Ложка чи виделка можуть бути не потрібні в цьому варіанті взагалі. Просто відриваєте тільки куточок на реторт-пакеті і їсте як космонавт, давлячи тюбик в себе. Величезним мінусом цього виду харчування є вага кожного пакету з їжою. Але плюси переважають. На цьому харчуванні можливо жити місяцями і деякі неодружені мої товариші це доводять практикою. Ця їжа не дорога – від 45 грн за страву. 10 гривень за хім розігрів, і якісь копійки коштує ще багаторазовий пакет, без якого можливо легко обійтись. І це дійсно смачна їжа, а не дегідрована і відновлена страва. Я раджу тягати тушняк зі синини по 200 грамів. Це економно по вазі, але дуже смачно і калорійно. Хіба ще перець окремо не завадить як на мій смак.
Класичні консерви.
В нещодавньому поході мій курсант Олександр взяв з собою 3 консерви з якісною печінкою тріски і це було свято смаку разом з чорним підсмаженим на вогні хлібом. Печінка і масло навколо в мороз 24 градуси замерзла в желє і ми її не гріли, а їли так. Суперкалорійно та ситно. Маленькі 120 грамові банки з ключем. Приладів не треба. Якби були якісь крекери, то мабуть і вогонь для відігріву замерзшого хлібу не знадобився б . Тобто як аварійний раціон на морозі та суперсмачний делікатес, я б радив пачку крекерів і банку печінки тріски брати обов*язково. Не пожалкуєте. І з*ївши дві банки та четвертину чорного хлібу на двох десь о 6 вечора ми вже не вечеряли і не гралися в нічних жриць до самого ранку. Але це все бажано запити гарячим чаєм. Бо жирне. Щоб ви розуміли, печінка тріски має щось біля 750 ккал на 100 грам. Тобто банка печінки з шматком хліба чи печива це десь 1000 ккал. А ООнівська норма енергії на біженця в таборі без навантажень 2000 ккал на день. Армійський гірський штурмовий раціон ракоцапів щось біля 5 500 ккал. Але вони його доганяють цукром та «шпиком». Звичайний денний раціон солдата у багатьох країн світу десь 3500 ккал/день.
Інші консерви брати в похід в класичному їх пакуванні не раджу. Є кращі рішення.
Сало, крупа, сухарі.
Дідівська класика. Для готування таких довгих страв потрібне багаття, чи походна піч «трісківниця» «щєпочніца» (найкраща тут пічка Пекло з титану, що виготовляє автор цього тексту). Хоча гречку можливо приготувати і в термосі, заливши окропом і давши настоятись з півгодини. Тільки бажано все таки це робити в термосі з широким горлом. Коли я чую вислів «сало не портиться», то згадую як в підвалі в Авдіївці, мій товариш десь на 13 день перебування у відрядженні, коли у нас все смачне давно закінчилось і ми перейшли на консервовану гречку з м*ясом, урочисто дістав з рюкзака пакет з 3 кг «домашнього», «спеціально приготованого», «ви такого ще не їли», «Я беріг на останні голодні дні» сала. Ми збіглися всі до нього а далі ніби хтось закричав «граната» у зелених новобранців. Замість того щоб впасти, вони зазвичай біжать, ніби переженуть уламок. От і ми так бігли врозсипну з того підвалу. А товариш сильно зпечалився. Бо в інституті, де він навчався, а потім викладав науки, не було предмету Саловєдєніє, де з перших сторінок підручника говориться про вороже для цього пакування в вигляді поліетилену.
Ну це ліричний відступ.
Сало на морозі замерзає сильно, але сухарі чи хліб дубіють значно сильніше. І біля тіла їх не відігрієш. Тому теж треба вогонь. До речі, любителям ходити зі спиртовками (як сухими так і класичними) зимою буде багато неприємних сюрпризів. Теплоємність «сухого спирту» чи рідкого дуже невелика і його вистачить хіба розігріти консерву чи відігріти хліб. А готувати гарячу страву буде досить важко, бо вистигати буде швидше ніж нагріватись. Але як розпалку «сухий спирт» я використовую залюбки.
Пемікан.
Суміш перемеленого сушеного нежирного м*яса, топленого жиру, сушених кислих ягід родом від індіанців Північної Америки. Насправді більшість війн до приходу білих людей були за запаси харчів в голодні часи. І шукали якраз пемікан. В Іраку американським солдатам привозили консервований пемікан, бо для багатьох американців це ще ласощі з дитинства. Амундсен і інші полярники харчувались якраз пеміканом. Раджу канал Чайкіна на Ютубі. Там він докладно розкрив тему приготування цих харчів.
Курт. Не той що «Я щось нажав і все погасло».
Невідомий і непопулярний у нас продукт, але дуже важливий елемент похідного харчування в Казахстані. У кого є там родичі/знайомі – просіть привезти. Дуже калорійні білі кульки з висушеного в камінь сиру. Комусь здається «вапном» на смак, а комусь дуже заходить і смачно. Але попри будь-які смакові моменти, це дуже калорійний продукт з величезним терміном придатності, майже нульовим вмістом води і зручним способом вживання. Просто раз в півгодини закидаєш одну кульку, розсмоктуєш її і постійно ситий. Коли кримських татар в скотовозках привезли в Казахстан, місцеві жителі через плечі енкеведистів жбурляли в татар куртом. Татари думали, що це в них кидають камінцями, але потім їм показали, що це їжа і таким чином місцеві їх рятують від голоду. Зараз на багатьох заправках в Казахстані курт продається в скляних вазах. І у кожної господині є свій власний рецепт. Дуже раджу як похідне харчування. Якщо хтось знає де у нас продається, кажіть, буду вдячний.
Долучайтесь в мою групу
https://www.facebook.com/groups/427996151203735/